Забудови, вплив бізнесу на політику та неформальні правила гри в міськраді. Чи пропонували гроші за голосування? Чи впливає бізнес Покровського на політику в Луцьку? І чи справді опозиційність має свою ціну?
У другій частині інтерв’ю проєкту Віталія Ткачука «Генерації успішних людей» із депутаткою Луцькради Аллою Надточій про те, які в кулуарах говорять значно частіше, ніж публічно.
- Чи знаєте ви про наміри Андрія Покровського будувати ЖК на вулиці архітектора Метельницького в Луцьку? Якщо так, то що саме там планувалося і чи не пов'язана ваша опозиційність з тим, що міськрада свого часу тоді не дала реалізувати цей проєкт?
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Ми знали про схеми: відверті заяви Надточій про команду ексмера Луцька Поліщука
Абсолютно ні. Бізнес окремо, політика окремо. Я буду знову же ж говорити так, як я це знаю, так, як я це веду і так, як ми це робимо. Звичайно, в нього були свої амбіції, він працював, і то знову же ж є структури, які цим займаються, не він особисто.
Ну і відповідно є генеральний план території нашого міста. І тоді, і зараз територія на Мательницького – це багатоквартирна забудова. Навіть був створений, якщо я не помиляюся, детальний план тієї території, і теж там передбачена багатоквартирна забудова. Все, на цьому крапка. В чому мала б бути ще опозиційність?
- Ну є версія, що саме після цього «Свідомі» змінили свою позицію і пішли в жорстку.
Ні, абсолютно. Ну це знову же ж просто давайте придумаємо, наговоримо на когось і хай там йдуть. Знаєте, навіть після виборів, коли до мене прийшли з громадської організації одні люди і розказують мені: о, дивися, що він там. А я їх питаю, а чому на виборах ви не підтримали так активно мене, як зараз приходите і мене запитуєте про його дії? Бо нам сказали, що ви будете з Палицею разу. Я кажу, ну чому ти, знаючи мене, знаючи те, що я не переступлю червоних ліній, чому вірите більше якимось наклепам, якимось пліткам. Але не прийдете, не запитаєте мене особисто, щоб я вам сказала, подивитися мені в очі і сказати, от ти там підеш і будеш працювати з ним.
Я не люблю абсолютно таких речей. А те, що на сьогоднішній день щось склалося? В нас, ми, як політична сила, викривали ці мафії, ну як сказати, будівельну мафію, назвали наші хлопці. Як це дійсно робиться, якими схемами вони працюють.
Ну, то що, всім піти в опозицію. Вони навіть не працювали зі своїми же людьми, які є в їхній фракції для того, щоб було все добре. Ми ж бачили, і нам приходять, розказують, і забудовники, і інші люди, які бізнесом займаються. З якими проблемами вони стикаються.
Вони просто допоможуть вирішити ці проблеми. Чому в нашому місті не можна просто розвиватися? Чому є завжди два варіанти виходу? Або ти маєш бути вхожим в ті кабінети, або ти маєш бути знайомим, або ти маєш заплатити за якісь речі. Це не нормально.
- А може після зміни влади після зміни конфігурації будете знову вхожі в кабінети і, можливо, вже Андрій Покровський зможе отримати можливість будуватися?
Те, що я там десь знаю, я не можу це стверджувати, але з особистих джерел, що власники даної земельної ділянки пішли в законний спосіб вирішувати це питання. Мені здається, що тут якраз і говорить саме за себе, що ми не пішли ні в яку до них співпрацю незрозумілу, яку там, можливо, вони пропонували.
Бо я не можу стверджувати, я там не була, знаєте, мені не пропонували таких речей, тому я не можу говорити. Але я точно знаю, що законним методом пішли вирішувати це питання. Тому навіть якщо воно буде вирішене, то воно буде вирішене в законний метод, а не в той, щоб ми йшли на співпрацю тільки через те, щоб там були вирішені якісь питання, які має зробити місто.
- Ми з вами на початку говорили про голосування. Оцей скандал навколо «Снігової королеви» вчергове підняв питання неофіційних зарплат і хабарів для депутатів Луцької міської ради. Я розумію, і якщо я вас правильно зрозумів, вам ніколи не пропонували навіть, так? А от були такі випадки, коли пропонували гроші за голосування комусь в фракції «Свідомих»?
Ні. Ну, дивіться, я таких моментів не знаю, можу відповідати за себе. Але на рахунок того, що пропонували, в 15-му році, скажімо так, «курс бійця я пройшла», коли мені одна людина запропонувала, не буду називати зараз її. І я вам скажу, що для мене, для людини, яка йшла і йду зараз, працюю чесно на громаду, для людини, яка знає, як заробляти гроші, і на той час, ну, я ж кажу, я самодостатня людина і досі, і тоді була, так? Це для мене було таке враження, як мені ковш, вибачте, гімна вилили на голову. Я себе почувала якоюсь, ну, я не знаю, людиною, яка вміє продаватися, не знаю, як це правильно назвати. Політичною проституткою, як кажуть.
- Правильно кажуть.
Негарно, але так воно якось є.
- Нічого, в нас можна.
Я не могла в голові собі зрозуміти, вже війна тоді йшла. Думаю, Боже, за що ж гинуть ці хлопці наші? Я цим переймалася дуже сильно. У мене дуже багато рідних, близьких воюють і вже немає вживих.
Царство їм небесне, дякую за те, що вони пішли і відстоювали наші інтереси, нашої держави і те, що ми маємо можливість тут працювати. Робити. І для мене це було дуже прикро. І я не хотіла ніколи, щоб та людина, яка йде свідомо дійсно працювати, розвивати місто, щоб переживала отакі емоції.
Це дуже неприємно. Це людям, які мають свою точку зору, чітку громадянську позицію, ну це дуже так неприємно, чесно кажучи. І, ну, Богу дякувати, я тоді, навіть і не могла уявити, як це би мало бути.
І я завжди казала людям, і на виборах, коли там до нас приходили кандидати в депутати, я казала, кажу, що якби я взяла хоча б копійку від когось, то я б з цією копійкою висіла би, кажу, на всіх бордах міста Луцька, і про мене розказували, що я прийшла голосувати за гроші.
Тобто я цього ніколи не зроблю. Хочу чітко сказати, я розумію, що ви будете теж говорити зараз про своє, але хочу, щоб ви все ж таки прислухалися і повірили в те, що на сьогоднішній день є політичні сили, і ми в тому числі, які не йдуть голосувати за якісь гроші, за якийсь, не знаю, власний бізнес чи ще щось, а дійсно йдуть свідомо працювати на громаду.
І хочуть розвивати. Я завжди закликаю, запрошую, будь ласка, приходьте, давайте свої пропозиції, ставайте нашими помічниками, ми будемо вам розказувати, як це працює, тому що мені дуже важко було в 2015 році стати депутатом, тому що я багато чого не знала про депутатство. Я вчилася депутатської практики, як працювати, з грудня 2015 року.
І 16-й, і 17-й рік я всі тренінги, всі, де тільки можна було б навчання проходити, обміни досвідом, я і їхала, і навчалася, і дивилася. І я готова була за це платити свої навіть кошти, якщо це не були якісь грантові проєкти для того, щоб це знати, щоб я була в тій сфері, де я працюю, щоб я була професіоналом.
Для мене це дуже важливо. І тому це не так легко. Я сьогодні кажу, я готова свої знання, вміння передавати вам. Те, що я знаю, те, що я можу знати, що можу розказати. Ну те, що можу, я все розкажу, так як є воно, щоб ви бачили. Тому що в мене і раніше було в моїй практиці роботи, коли я була керівником, я знала, що якщо мої люди не зроблять плани, то і я отримаю меншу заробітну плату.
А для того, щоб мені отримати премію і знати, що я можу заробити більше, я просто сідала з ними поряд і ділилася своїм досвідом, і вчила їх, як вони швидко можуть навчитися тій чи іншій справі, і щоб ми досягнули того результату.
Тому для мене це залишається таким, знаєте, ну, мабуть, якимось уставом тим, яким я маю бути керівником, якою маю бути людиною. Тобто я вже прийшла давно до того часу, що я зрозуміла, що я отримала від міста і що я давно готова віддавати місту свої знання, вміння, щоб місто розвивалося. Тому що в мене є одна дитина, і я завжди боялася тому, що дуже багато молоді виїжджає за кордон. І мені було лячно, бо я знала, що якщо поїде моя дитина, то я поїду за нею слідом. Мені немає що робити там, де немає моїх дітей.
І тому для мене дуже важливим на сьогоднішній день є те, і повномасштабне вторгнення показало, що моя дитина сказала: мама, я хочу жити в Луцьку, розвиватися тут, створювати сім'ю, народжувати дітей і бути успішною саме в місті Луцьку.
Тому для мене сьогодні є головним, що я буду змінювати своє місто для своєї дитини. А для мене чужих дітей немає. Мені завжди кажуть, що в мене багато дітей. Тому я буду змінювати місто для нашої молоді, для наших дітей, щоб вони тут захотіли жити.
І отак, як моя дитина каже, повертатися і бути тут. Свій час я точно так само. Я мала можливість залишитися за кордоном, працювати і в інших містах нашої України, але я все ж таки казала: ні, мені, кажу, найрідніше і найближче моє місто, і я хочу бути тут.
- Ви відповідаючи на моє запитання сказали, я розумію, ви зараз будете говорити про своє. Я думаю, я вас точно не буду перебивати, щоб дати вам можливість сказати те, що ви скажете.
Тому за голосування ми гроші не брали ніколи. І я кажу, я можу покласти руку на Біблію і сказати, що цього не було.
- Скажіть, от ми коли говорили за «Конкурент», я мав би вас тоді запитати, але краще пізно, ніж ніколи. Ви ж заступниця телеканалу «Конкурент»?
Так.
- Скажіть, у вас працює журналістом чи співпрацює Наталка Поліщук? То людина, яка колись активно...
Чому ви взяли, я зразу вас переб'ю, чому ви взяли, що вона в нас працює?
- Співпрацює з вами, тому що в новинах часто з'являються її блоги. Так, я нічого не маю проти, просто мені цікаво, як вам творчість Наталки Поліщук?
Дивіться, в мене з нею своя історія життя. Вона завжди мене ловила і на чомусь іншому хотіла зловити, показати в іншому світлі. Тому я з нею точно не співпрацюю, якщо будемо говорити так.
У нас же теж дуже багато посад, і те, що ми беремо чийсь контент, це, мабуть, мають бути відповідні умови і договори. Ви ж розумієте, що не може будь-який телеканал просто взяти чийсь контент і показувати все.
- А як ви оцінюєте?
Ну дивіться, я не можу її оцінювати, тому що...
- Як глядачка, як лучанка. Вона колись такі от викривальні матеріали знімала про владу, а зараз така вже вона опозиціонерка і вже вона ловить владу на різних...
Ну значить вона знає, на чому їх ловити? Ні? І якщо в неї там співпраця не склалася, то, мабуть, теж треба запитати, як ви кажете, власників того каналу, чому так сталося і чому вона це робить. Значить, щось не так було. І, можливо, все, що вона робила там, їй це не дуже подобалося, і вона зараз робить те, що їй подобається. І вона вільна в своєму висловлюванні і робить те, що хоче.
- Ви назвали телеканал «Конкурент» незалежним медіа. Скажіть, а телеканал «Аверес», як на вашу думку, теж незалежне медіа чи ні?
Ну, я ніколи його не вважала незалежним, тому що навіть які вони сюжети раніше робили, як вони хотіли підловити не свою, ну, якусь думку, сказати, що це ніби чиясь думка. Ну, мені це не подобалося, і вони висвітлювали завжди не в негативномусвітлі.
- Я чого запитав, знаєте, просто і це медіа належить власнику, і це медіа має власника, і ви кажете, що одне медіа незалежне, а інше медіа не незалежне, і тому мені…
Я можу відповідати за своє медіа.
- Скажіть мені, будь ласка, що це був за такий прикол чи не прикол, коли вас Поліщук, тодішній мер, навіть хотів на роботу взяти і дати вам посаду у повноваженні з питань людей з інвалідністю. Розкажіть, будь ласка, як це все сталося.
Ну, бачите, я ж кажу, що я йому сотню тисяч разів пояснювала, що я не йду, не прийшла як депутат, не сиджу тут в кріслі, не шукаю собі посади. Людина не розуміє. Кожен раз, як ви говорите, от ви не берете посади, ви не берете на себе відповідальність. Я кажу, ну чому не беру відповідальність?
Я несу за голосування і політично і особисто відповідальність. За те, що я голосую, за те, що я говорю. Тобто я беру на себе відповідальність. Ні, от ви б попробували посаду. Будь ласка, я буду міським головою, сяду і буду працювати, і буду розказувати, як я бачу цю всю діяльність.
От, і коли він все ж таки, щоб я йшла, я погодилася і сказала, тільки на громадських засадах. Знову не підходить, розумієте? Треба все ж таки на точку посадити, на гроші, щоб потім розказувати: а бачите, вона таки прийшла за посадою.
Ну, тобто, ці речі, я ж бачу наперед, як людина, наскільки щиро чи нещиро це пропонує, що вона хоче. І коли я запропонувала на громадських засадах, щоб, ви розуміли, він тоді щось сказав: «Зараз за пару годин буде рішення». Щоб ви розуміли, це рішення було через місяць, і мені запропонували бути повноваженим радником. Все, що він зумів зробити. Вони, мабуть, місяць думали, як би це все обкрутити, як би все ж таки не дати, щоб бути повноваженим міського голови.
Він ще раз показав на те, що він просто грався з людьми. Він з неповагою стпвився до людей, тому що я нічого не говорила для себе. Я все, що роблю, я роблю для людей. Для мене я ніколи не просила. Дай мені, не знаю, бруківку під мій під'їзд, щоб я гарно там заходила.
Я не знаю, що я там для себе. У мене в дворі ремонт зробився. І то не ремонт, а просто розширення ми зробили. Я в нього особисто просила, тому що з боку побудувалося багато багатоповерхівок, і люди просто приїжджали, в нас двір ставили, бо поряд, ну як це, куди нам було діватися? І вже й скандали, і все. І я попросила, давайте розширимо, так буде хоч менше якихось скандалів. І це дійсно хоч якось вирішилось.
- Пані, але давайте ми, знаєте, я думаю, що ви доєднаєтесь, хоча не знаю. Давайте ми і похвалимо Поліщука. Я не знаю, чи ви пам'ятаєте. Давайте похвалимо. Я вважаю, є за що. Ще до того як він був мером, два дні поспіль, він, а другий через рік Недопад і Костя Петрочук, вони провели день з зав'язаними очима. І погодьтесь, це було, в принципі, класно. Це була і популяризація іміджу незрячих людей. І вони на власній шкурі відчули доступність і недоступність міста. Чи ви спостерігали тоді за цим?
Для мене, спостерігати то можна, а результат з цього всього, наскільки багато вони зробили, щоб вирішити всі ваші проблеми. Ви кажете, що вони пройшлися, перейнялися. А який був результат? На той час.
- Я вважаю, він в принципі був.
Дивіться, почекайте, далі він став міським головою. Чому далі цих рішень не було? Тобто він це робив для піару чи дійсно вам допомагати? Бо коли я прохожу цю ходу безбар'єрності…
- Але ви не були цілий день із зав'язаними очима?
Ну, не пропонували. Але достатньо і цього було, коли ми йшли від обласної лікарні до центру зайнятості. І я це теж відчула на собі, як це важко, як ти кожен камінчик, як ти кожен бордюр відчуваєш, як це важко і наскільки це треба розуміти.
Тоді це було десь півгодини, а тоді це було реально півдня. Тобто півдня із зав'язаними очима. Чи щось змінилося? Скажу вам, так. Очевидно, це не тільки заслуга Поліщука, це заслуга всього депутатського корпусу Луцької міської ради.
Відтоді служба супроводу почала працювати, повністю фінансуватися Луцькою міською радою. Тоді нам зробили ремонт в офісі на ДПЗ, до речі. Зараз в нас його забрали і дали таке, оте, що ви бачили. Це взагалі непотрібство.
То це взагалі, це повага? Розумієте, я завжди, коли мені так кажуть, то вважаю, що людина має бути послідовною. Я є послідовною в своїх діях, своїх вчинках і всьому іншому. Якщо я беруся за це, я роблю, я про це говорю кругом і я вчиняю дії, розумієте. Це я не маю тих повноважень, яких мав він. За що я йому маю подякувати?
Вчинив дію, він з вами пробув, він вивчив питання, він зрозумів, що це є проблема, а разом з тим піар прийшов. А потім, ну та от тут зробив, а тут забрав, а тут вас перевів. За що мені його поважали? Він вас далі супроводжував, чи він вас далі кинув? Бо він вирішив, ну хватить вже.
Я як керівник громадського об'єднання, я думав, що він стане мером і хоча б один раз в рік, один день в рік ми будемо ці акції проводити. Ну, на жаль, цього не відбулося.
Ну, то за що поважати тоді?
- За цей експеримент, за цей досвід.
Будь ласка, поважайте мене за цей експеримент.
- Поважаю, теж.
Досвіди, які є, ходжу і все ж таки вивчаю, і бачу, і тепер розумію, що дійсно кожен навіть сантиметр, якщо він більший на тому бордюрі, що він заважає людям на кріслах колісних рухатися.
І тут так само, і ми говоримо це, ну, це взагалі. От я була в Польщі в 17-му році, ми їздили за запрошенням наших колег, ми вивчали досвід. Це все було в межах діяльності депутатської. Це був дуже класний досвід. Але не про те.
Про те, що ми в тому місці, де ми були, я побачила, що там немає жодного бордюра. Там все викладено і відділено просто іншою плиткою. Іншим кольором, і люди співіснують разом. І транспорт, і люди, і люди на кріслах колісних, і незрячі, і різні, і вони співіснують.
А в нас чомусь, я розумію, що це ще треба довго йти до цієї культури, щоб їхали тут і так. Якщо є бордюр, то на бордюр заїдуть і поставлять машину. А вже говорити про те, щоб не їздили по бордюрах, коли не буде цих перепон, це теж гірше. Але разом з тим, ця практика є. Для мене важливо бути послідовним до кінця.
- Поліщук зараз не мер, ви маєте цю посаду радник радника умовно?
Вона залишилася, уповноважений радник. Я жодного разу не стараюся згадувати цю посаду, бо я за нею не бігла. І це для мене не був самопіар. Я просто дала відповідь Поліщуку, на яку він, як чоловік, скажімо так, гідно не відповів. Тому що я погодилася на громадських засадах.
Він сказав, що за декілька годин буде прийнято рішення, розпорядження створене. Разом з тим його не було створено аж цілий місяць. Вони думали, як же ж то правильно зробити, щоб від неї відкараскатися. І все, більше після того в нього не з’являлося бажання запропонувати посаду.
- Питання від незрячих і від мене, як від керівника громадської організації. Можливо, до вас як до депутатки і до вас як до керівника оцієї уповноваженої. Як ми завжди жартуємо, радник-радника. Чи могли би ви посприяти у відновленні нам, «Генерації успішної дії», офісу на ДПЗ?
Адже нас виселили звідти, кажучи, що там буде хаб для ветеранів. Тепер же, виходить, хабу не буде, там офіс простоює. Коли я піднімаю це питання, вони кажуть, що вам взагалі міська рада нічого не зобов'язана давати. Ну, це, іншими словами, тіштесь тим, що у вас є.
Ну, не кажуть так тіштесь, це я інтерпретую. Ну, умовно, що ми вам дали, це наша добра воля. Ми могли і того не дати, але ми от вам даємо. Відділи майна там на Рівненській. Чи могли би ви посприяти, пролобіювати, пані Алло? Ну, я не знаю. Я би за це вам дякував би, і я, і громадська організація, щоб повернули нас на ДПЗ. Нас нещодавно затупило. Я от хотів би, щоб чи телеканал «Конкурент», ви би, як незалежне медіа, приїхали, зняли би це і просто...
Показати, в яких умовах ви зараз є?
- Так, ну реально складно. Можливо, ви пролобіюйте, будь ласка. Зробити там ремонт ми не можемо, в нас нема коштів навіть на це. Нам дали це приміщення, зробили будь-який ремонт. Я без претензій до міської ради, тому що, так, як це не печально, але правда, вони нам, правда, не зобов'язані давати за гривню офіс. Це правда, вони тут ніби правду кажуть.
Але з іншого боку, забрати, щоб що? Щоб там стояло, і ми там мучилися?
Давайте таким чином зробимо. Я це зафіксую для себе. Я мушу це проговорити з відповідними людьми, що вони бачать в цій структурі. Тому що ми не так давно не могли зрозуміти, на чому ж воно в балансі. Вже ніби і не хаба, і не в комунальній. То давайте я вивчу це питання більш детально.
Я вам тоді в приватному режимі дам відповідь. Хочете десь, може, ще раз публічно про це проговорити? Бо я не можу зараз говорити за те, що я не вивчила.
- Я бачив в вашому виступі, що ви вимагали, просили кошти з міського бюджету для Матвія Колядюка.
Так.
- І я тут хочу дуже коректно сформулювати питання, бо це правда проблема і, не доведи Боже, пережити і батькам, і, дай Боже, щоб якомога швидше вилікували. Але все-таки: чи не відчували ви, що це було піаром? Ви ж розумієте, що він не є мешканцем нашої громади. В громаді є, мабуть, інші діти, люди з такими хворобами. Чому саме Колядюк? Популярно і медійно? Чому ви підняли це питання?
Ну, перше, це питання на рівні міської ради підняв міський голова. І раз вже він підняв це питання, то це було би слушно, щоб це не було якраз піаром. Просто зробити звернення на Верховну Раду, щоб ми розуміли, отримали відповіді.
Від Верховної Ради, де вже нам стосами поприсилали, що вже і той народний депутат звертався, і той звертався, і чого вони гроші не дають. Ми наперед говорили, що якраз його це був піар.
Робити звернення, про яке вже всі давно зверталися і вже давно отримані відповіді про те, чому держава не фінансує. Народними депутатами і всім. Я тоді запропонувала, якщо ви хочете дійсно допомогти, особливо ви зараз звертаєтеся по Матвійчику, нас дійсно є багато таких людей.
У нас є спроможні громади, які мають кошти, створіть обласну програму і, по можливості, кожен, хто бажає, це як волонтерська та сама діяльність від громади, ми могли б скидати туди, є там проблема в одної дитини, в двох дітей. Просто ці форми захворювання є різні. Є складніші, є простіші.
Те, що простіше, то воно від міських рад чи сільських рад фінансується. Є на співфінансування в місті для таких дітей достатньо. Ми виділяємо 100% кошти для того, щоб підтримати сім'ї таких діток, які мають орфанні захворювання. Різні.
І раз ти говориш, як міський голова, про те, що ти хочеш допомогти, то створіть програму. Я думаю, що такі громади, як ми, що така, як Боратин, як інші громади, які самодостатні і мають більше коштів, ніж вони навіть планують, у нас завжди є залишки коштів, у нас завжди є перевиконання.
Давайте будемо туди скидатися по декілька мільйонів, хто скільки може. Ніхто ж не каже якусь там суму конкретну чи ще щось. І таким чином, щоб вже з обласної програми можна було передбачати кошти дітям нашої області. От і все. Це не є проблема. А я якраз йому заперечую.
Ви або піаритесь, або якщо хочете дійсно допомогти, то допомога буде лише тоді, коли будете допомогти грошима. Він нам сказав, що ми зробимо обов'язково благодійну акцію, з бізнесом, зі всіма системами аукціон. В нього є дуже багато різних призів, які можна буде розіграти.
І так ми допоможемо. На сьогоднішній день він забрався, пішов з посади, і ніхто нічого не зробив досі. От і вся допомога. То хто з нас піарився? Я просто запропонувала дієвий механізм, який має працювати. От і все.
- А, до слова, ви не знаєте, де зараз Ігор Поліщук?
Ні, я з ним не живу.
- Чому я питаю саме вас, тому що я, якщо я нічого не плутаю, але чи ваша політична сила просила, щоб його не відпускали за кордон? Тому я вас питаю. Тільки не прибідняйтесь, пані, але ви точно знаєте більше, я вже так казав на ефірі. Скажіть, за вашою інформацією.
Дякую, що ви маєте таку довіру до мене і думаєте, що я більше знаю, ніж інші. Направду, я не знаю, де він зараз є, але для чого ми це робили? Тому що 9 років тому він вже мав можливість отримати кримінальне провадження, коли він секретаря ради знімав.
Зараз він знову начудив: є плівки НАБУ, зараз буде акт по перевірці, аудиту. І ми знаємо, що там просто маса може бути тої відповідальності, яку він має нести, ще не все закінчено і по НАБУ. І хочеться, щоб все ж таки він ніс цю відповідальність за свої вчинки, за свої діяння. А то його кожен раз таке враження, чесно кажучи, що всю цю гру розіграли, щоб його знов забрати і відвести від кримінальної відповідальності.
Можливо, ми за декілька років десь побачимо його так само за кордоном, як і якихось інших діячів політичних, які там собі будуть вести свій власний бізнес і жити-процвітати, а ви тут собі далі живіть так, як ви хочете жити. І він буде просто сміятися зі всіх нас.
- Чому я запитав за вашою інформацією, тому що Лучик писав в телеграмі. Я розумію, що ви не Лучик, але, можливо, у вас є якась інформація. Він в Луцьку, не знаєте, так?
Так, не знаю.
- Не знаєте чи в Україні?
Не знаю. Ні, ну мусить бути в Україні, на якій підставі він має виїзд мати. Ну вже якщо так говорити, то яка в нього підстава сьогодні для виїзду за кордон? То вже можна спитати ТЦК, чи воно до нього не приходило, чи його не шукало, чи йому повістки не відправляло. Адже він все, він ще з 25-го числа вільна людина, і так само має можливість бути мобілізований.
А на сесії? Були сесії після 25-го? Ні?
Так, була одна, в понеділок.
То він був на сесії?
Ну, ні, звичайно. Він відношення немає до міської ради, він не депутат. Він обирався як міський голова і як депутат. І коли він приймав присягу як міський голова, то він відповідно написав заяву, що він відмовляється від мандата депутата.
- Я просто чого питаю, бо після тієї сесії був там якийсь невеличкий ролик, «Конкурент» з ним вів інтерв'ю. Зараз згадаю, про що це було питання. Питали його, питали його...
Поліщука питав?
- Та-та-та.
А, це просто… Ні, це був сюжет, в якому наші журналісти запитували про те, де він буде, чим буде займатися.
- О, та-та-та.
Ну, те, що він сказав, те й дали в ефір.
- А, тому я запитав, чи він був. Пані, але ваше ставлення до казино. До азартних ігор, ваше ставлення.
Ну, я їх не граю.
- Але ваше ставлення як людини.
Якщо хтось бажає грати і має ці речі, цим займається хтось професійно, навіть якісь команди створюють. Будь ласка.
- Ви знаєте, чого я це вас запитую?
Я розумію, до чого ви ведете.
- Тому що онлайн казино, пов'язані з Покровським, у топах за доходами. І це я перевіряв. Це ви вважаєте нормою? Будь ласка, без політкоректності, як ви вважаєте, як людина?
Дивіться, як людина, я скажу так, як бізнесменка, яка теж свій час вела бізнес. Все, що передбачено і законно, будь ласка, займайтеся. Якщо це незаконно, то нехай притягують до відповідальності.
Якщо він сплатив податки від законного бізнесу, то в чому тут проблема? Це навпаки, треба цим тішитися, що цей бізнес є, що це є як бізнес, і що з цього сплачуються податки, а не десь там в чорну грають, і ніхто не сплачує податки. Це, ну, кожен якось розслабляється, як він може, так?
Звичайно, я розумію, за що ви ведете, що люди йдуть в залежність. Але це ж не вина бізнесмена, розумієте? Якщо так не можна говорити, то алкоголь продають, для чого продають? Багато в нас алкоголізмом теж страждає. Дитячий теж в нас є алкоголізм. Як інакше? Це так само можна порівняти.
Це те, що люди попадають в залежність від того. Хтось не п'є, і він не вважає за потрібне це робити, хтось не грає, і він не вважає за потрібне це робити. Дивіться, ви мене спитали про мою думку, я вам її говорю. Якщо я не грала, я не граю. Якщо я не вживаю алкоголь, то я його не вживаю.
Тобто мені ні те, ні інше на сьогоднішній день. Якщо я не палю, то я не палю, і я не буду залежна від цього. Якщо я не приймаю, не вживаю наркотики, то я не буду наркозалежна.
- Але ж ви знаєте, що зараз дуже неповнолітні потрапляють в залежність від, власне, отих ігор? І вони для них є доступними.
Дивіться, тут взагалі треба говорити про те, як діти виховуються, де вони навчаються, в якому середовищі, як їм про це розказують. Звичайно, якщо вже йдуть діти в залежність, якщо це незаконно. Діти не можуть грати в казино, ви розумієте? Тобто це якісь підпільні, значить, речі.
Якщо ми говоримо про офіційний бізнес, з якого ви взяли, що є там сплата податків, то це офіційно. У той бізнес точно не прийдуть підлітки, які не мають права цим займатися, розумієте? Туди їх не пустять. Тобто це трошки не за адресою.
- Так, але сам факт, я розумію, що за законом все добре, але сам факт, що людина заробляє саме на цьому, мені просто…
Не лише на цьому, по-перше. Якщо ви спитали, як я ставлюся до того, що офіційний бізнес і сплата податків, до цього я ставлюся нормально, тому що це немалі суми коштів, які були сплачені. Добре, що економіка працює, хтось хоче цим займатися і саме так розслабляється.
Це його право, він має це право, право вибору. За кордоном так само є казино, і так само туди можуть заходити і грати, там є відповідні вимоги, точно так само, як і в нас.
- Пані Алло, ви жорстко критикували Ігоря Поліщука за реконструкцію кінотеатру «Батьківщина». Завищені ціни на матеріали. І те, що, наприклад, замість 10 мільйонів, більше 10 мільйонів з бюджету витратили, більше 30 мільйонів. Скажіть, це для вас корупція чи некомпетентність? І це перше. І чому тоді вся відповідальність у вашій риториці зводилась до одного Поліщука, до однієї людини? Адже рішення ухвалював не тільки він, а вся фракція. А ви от Поліщук, Поліщук, Поліщук.
Ні, ну не так. Ви не так, мабуть, розумієте діяльність міської ради і відповідальності. Ви хочете... Ви знаєте, мені не подобається, коли кажуть, що розділяють відповідальність. Відповідальність ні на кому.
От я колись самого Ігоря Ігоровича запитала на той час міського голову, сьогодні екс, про те, хто буде нести відповідальність. Він сказав, що колективно. Це означає, що він не ніс ні за що відповідальносіт. Він якраз говорив про те, і він вносив це у вуха, що всі несуть відповідальність.
Ні, не всі несуть відповідальність. За ці речі ніс відповідальність особисто він. Тому що ті суми, які вони пропонували, ми завжди за них запитували і ми проговорювали це на сесії.
Ми якраз та фракція, яка це не замовчувала, а говорила, що завищені ціни, що ми мали передбачити набагато менше, чому це має бути більше. І він розказував і гордився тим, що він там, значить, непрості там дашки, якісь суперскляні, непрості там крісла якісь, там супершкіряні.
І коли ви з точки зору навіть запитаєте любого бізнесмена, який веде сьогодні бізнес, хай там буде чи це ресторан, чи це знову така сама бізнес-локація, де він здає в оренду, чи він би вкладався навпаки в дорожче, чи все ж таки, хай би було це дешевше і частіше краще замінити. Кожен, ці всі речі, вони приїдаються, їх все одно рвуть, ту саму шкіру треба буде потім замінювати, мити, прати, чи чистити. Ну, це теж будуть витрати. Тобто економічно всі підходили би, бізнес підходив би до цього з точки зору економіки, а він підходив до цього з точки зору власного піару. Він хотів те, що він хотів. І для мене це виглядало, як, знаєте, великий хлопчик, який хоче якось довести комусь якусь, ну не знаю, що він це зробив.
Бо в нас раніше в місті не було такого бізнес-центру, а от і тішитися тим, що в нас тепер під час війни він це зробив, витратив туди шалену купу грошей, де на сьогоднішній день, от я була буквально недавно, там всі дерева, які мали бути зеленими, оливкові дерева, якщо я не помиляюся, вони всі сухі стоять.
Хто буде за це нести відповідальність? Чи варто було їх взагалі туди купувати? Чи не вивчалося питання, чи вони взагалі будуть там жити, чи не будуть жити ці дерева? В яких умовах вони мають там рости? І таких, мабуть, речей багато.
Потім, після того, коли прийшли, перевірили безбар'єрність, знову ж все бар'єрне. Коли прийшли, вже якщо ти робиш і робиш це до кінця, то чому навіть елементарне укриття взагалі не відремонтоване? Як говорити про нього і говорити, що це не його відповідальність? Це його особиста відповідальність.
Якщо б його бажання не було, був проєкт розроблений, зафіксовані там ціни, зафіксовано, що там мало бути. Будь ласка, підрядник виграв, працюй. А якщо в нього було бажання змінити на щось краще, то це було його власне бажання, а не підрядника.
Підрядник би без його погодження не зробив би щось дорожче і не вклався в дорожчі речі.
- Але було голосування на сесії і підтримала фракція «За майбутнє», правильно?
Я не знаю. Я ж вас питала, якщо ви хочете, то мені треба було це питати. Я не можу зараз говорити, так чи ні.
- Я думаю, що підтримала вся фракція.
Ну, мабуть. Якщо воно підтримано, значить підтримала фракція.
- Ну от відповідальність. А ви Поліщука казали. То давайте критикувати, бути послідовними, свідомими і свідомо критикувати не тільки його, а й «За майбутнє».
Ну, то Ігор Ігорович і за майбутнє – це одне ціле. Ну, це ж зрозуміло. Ну, тому що він обраний від їхньої фракції, і вони, мабуть, якщо нема підтримки фракції, то як він може тоді виносити це питання?
- Пані Алло, ви говорили про ламання системи і боротьбу зі схемами. Назвіть одну схему, яку ви зламали.
Були звернення в нас по харчуванню, що за завищеними цінами купують продукти. Чесно вам скажу, що коли ми почали на це звертати увагу, то цінова політика почала раптово мінятися. Ці схеми були все-таки зламані, що б там не заробляли.
І взагалі, якщо говорити про схеми, можете проаналізувати, на чому ми починали акцентувати увагу, там або знімалося питання, і воно не голосувалося, це могли бути і земельні схеми.
І останні навіть з того, що Валентин Хаймик підняв питання Гордіюк-Конякіна земельна ділянка, яка була у Величка, «Аверс». Яка дивним чином дуже швидко там ніби об'єкти нерухомості з'явилися. І ми показали, що це схема. На сьогоднішній день воно не проголосовано і в підвішеному стані.
І таких речей, от все, про що ми говоримо, це вважайте ламання схем, тому що воно там не голосується.
Ми навіть говоримо про те, що коли вони 10 разів чи 20 разів виносять цей проєкт рішення на голосування, і ми піднімаємо це питання, що ви хочете намалювати схему, план озеленення. Як каже знову ж мій колега, щоб вам пройшов цей проєкт озеленення, то тоді ви голосуєте. То, повірте, багато було питань, які голосувалися, бо їм вже було незручно, і вони голосували.
Тобто це все ж таки теж ламання схем було. І дуже багато в цьому – це зміна цільових призначень власних земельних ділянок, наприклад, в наших населених пунктах, які б до нас приєдналися. І коли говорять, що люди змінюють із сільського господарства на ведення бізнесу, а чому ні?
Нехай розвивається бізнес, нехай люди там працюють. Можливо, це неможливо, а ми дивимося, що ця земельна ділянка проходить біля траси, значить, людина може там чи якесь кафе зробити, чи, можливо, якийсь шиномонтаж, будь-що.
Якщо це розвиток і це для розвитку, то ми про це говорили. І були такі, що вони не голосували декілька сесій, а потім ми все ж таки наполягали про те, що це розвиток бізнесу, і вони голосували. Це ламало схему, тому що люди не платили за такі голосування гроші.
- Назвіть буде одне рішення, після якого життя лучан, місто змінилося.
Місто не тільки вулиці, дороги і транспорт, а все ж таки люди, які тут живуть, працюють, розвиваються, і їм щось потрібно робити краще. Я досі переконана в тому, що найкраще рішення, яке було, це програма для наших педагогів «Успішний педагог».
«Успішний учень», яка щороку досі працює. І це вже не рік, не два, а це вже з 2016 року. Це вже 10 років буде цим програмами, які досі працюють. І це з великим позитивом, це приймається як серед педагогів, так і серед учнів.
Тому що це такі пристойні гроші, суми, які хоча б педагоги раз в рік отримують в цій премії. Я збільшувала своїми рішеннями, ми збільшували кількість цих педагогів. Так само і учні отримували колись 100, зараз набагато більші суми щомісячно. І це знову ж сприяє розвитку.
Можна говорити так само про рішення про виділення коштів для людей по безбар'єрності. Що мали бути ці кошти, і ми до цього прагнули. Це плюс до того, що два підйомники змогли встановити. Хоча до цього ми стільки часу казали, що це не можна, нема грошей і все інше.
Горджуся тим, що все ж таки вдалося нашій політичній силі постійно говорити про те, що треба більше виділяти коштів на ЗСУ, і це робилося з 2023 року.
І це перемога не тільки нас, як депутатів, а разом з тим і громадськості, яка під'єдналася, яка долучилася, яка стала це все курувати і на це все дивитися, щоб дійсно воно йшло правильно. Такі, знаєте, рішення, якби ви раніше про це сказали, я б, мабуть, більше б проаналізувала це.
Це так, що зараз згадалося, Я постійно говорю про те, що має бути гідна заробітна плата для наших працівників. Що в освіті, що в культурі, що соціальний захист. Що знову будемо говорити сьогодні і про той самий ЦНАП, який працює. Що люди мають гідно заробляти, а не якийсь мізер.
Тому що це наш розвиток, це те, для чого ми працюємо. Адже якщо студенти навчаються на педагога, а потім, закінчивши навчальний заклад не йдуть, тоді для чого ці кошти взагалі тратяться, розумієте? І такі речі, це позитив для мене, це якраз те, що йде в користь для громади.
І ми домоглися все ж таки сьогодні, хай трішки, але більше отримають ці всі люди, ці структури. Хочу сказати про те, що в дошкільників і в освітян забрали під час повномасштабного вторгнення 20% престижності, залишили 5%. Зараз що вони зробили? Тільки повернули. А говорять про те, що вони їм підняли.
Ні, не підняли, а повернули те, що в них було. Але це знову ж наша заслуга, бо ми про це постійно говорили. Якби про це ніхто не говорив, це б далі не йшло діло. Хочу сказати, що заслуга в тому, можна казати особиста, коли в 17-му році треба було терміново купувати ангіограф в нашу міську лікарню.
І повірте, я не останню роль там зіграла, що це зробилося.
І якийсь час прийшов, і я коли на осінь прийшла, побачила, що в області якось так була тоді історія така склалася, що по грантових програмах закуплялося і встановлювалося, не були ще відкриті. То зі всієї області привозили людей до нас в нашу міську клінічну лікарню і тут рятували. І саме цей апарат рятував людям життя.
Ну і таких-от, знаєте, я для себе… Я можу багато говорити, але якби ви не заставляєте це згадувати, але я кажу, я в своїй діяльності, я зробила, мені там подякували, не подякували, але я знаю, що я це зробила, і я про це ніби забула. І все, воно пішло далі. Є нові виклики, є нові проблеми, з ними треба працювати і все.
А так, ну, от ви кажете, згадай, я хоч щось згадала, для мене це приємно.
- Воно ж гарно, воно ж експромтом, а то якби ви готувалися...
Ну, може було би більш конструктивно, цікавіші би проекти згадалися.
- Думаю навпаки.
Просто бачите, діяльність тривала, часу дуже багатої і сьогоденні вир таких подій, що, знаєте, інколи забуваєшся. Я кажу, добрі справи зробив і забув за них.
- Пані Алло, дякую вам за розмову.
Дякую і вам, що запросили.
- Ваші побажання нашим глядачам в цей непростий час, будь ласка.
Найкраще і найбільше, що хочу зараз побажати вам, це всім здоров'я, витримки до всіх цих подій, які у нас відбуваються, але велике бажання бути нам єдиними, вірити в наших хлопців, в наше ЗСУ і вірити в те, що є добро, і воно має перемогти зло.
І не має сьогодні в сесійній залі бути політики, має бути просто діяльність, яка буде спрямовуватися на розвиток нашої громади, підтримку наших хлопців і для того, щоб ви могли тут жити.
Освіта, здоров'я ваше, щоб медичні заклади були забезпечені всім тим, критична наша вся інфраструктура, щоб ви мали можливість ними скористатися. Тому бажаю вам здоров'я і все ж таки стежити, хто що робить в нашій громаді.